27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Інформаційно-просвітницька програма «Голокост і Організація Об’єднаних Націй» згідно з мандатом, визначеним Генеральною Асамблеєю в Резолюції № A RE /60/7, покликана мобілізувати громадянське суспільство для поширення знань і збереження пам’яті про Голокост з метою запобігти можливим актам геноциду в майбутньому. У 2021 році тематичне спрямування діяльності з розповсюдження знань і збереженню пам’яті про Голокост має  назву: «Віч-на-віч з наслідками: одужання і відновлення після Голокосту».

Вбивство шести мільйонів євреїв під час Голокосту – це найбільш повно задокументований геноцид в історії. Важко розумом охопити зло такої величини. Цифри позбавляють дару мови. Вони перевищують можливості людського розуму зрозуміти цей світ. Але ми ‒ люди, і ми знаємо, що справедливість живе пам’яттю. Ми знаємо, що придушення пам’яті, навмисне забування – це, можливо, найбільша небезпека, з якою стикається людство. Якщо ми дійсно хочемо залишатися людьми, у нас немає іншого вибору, як тільки поглянути в обличчя минулого і пам’ятати про нього, витягти з нього уроки й черпати в ньому натхнення для негайних дій.

«Шлях через Голокост». Це висловлювання змушує зупинитися і задуматися, воно передбачає, що і як і раніше можливо потрапити в Голокост, потім вийти з нього. Ті, хто пережив Голокост, зробили свій внесок в майбутнє без геноциду, щоб трагедія не залишилася в минулому, а стала частиною історії. Вони рішуче вимагають, щоб ми не забували історію, щоб Катастрофа залишилась в нашій пам’яті.

Сумно те, що Голокост і сьогодні присутній в спробах геноциду по всьому світу: у Вірменії, Камбоджі, Руанді та Нанкінської різанини, Судані та в інших місцях. Чому наступні покоління, які живуть після Голокосту, стали жертвами масових убивств? Чому геноцид неможливо зупинити, як було неможливо в 30-х і 40-х роках минулого століття? Чому так важливо продовжувати збирати свідчення, якщо геноцид продовжує існувати?

Коли свідоцтва і свідки формують основу політики, коли дії ґрунтуються на істині, а не на вузьких національних або місцевих інтересах, тоді є великі підстави сподіватися на вирішення здавалося б нерозв’язних проблем.

Той факт, що меморіал в Дробицькому Ярі сьогодні працює і поширює знання про Голокост є незаперечним аргументом на користь зусиль, спрямованих на те, щоб пам’ятати про минуле, вилучати з нього уроки і здобувати в ньому натхнення для негайних дій.

Ефективне просвітництво на тему Голокосту має допомогти молодим людям навчитися виявляти і відкидати повідомлення, які заперечують та спотворюють історичні факти.